Оволодіння рідною мовою є одним із найважливіших надбань дитини в дошкільному віці – найбільш сенситивному для засвоєння мови. Якщо дитина не досягне певного рівня мовленнєвого розвитку до п’яти – шести років, то цей шлях, як правило, не може бути успішним на більш пізніх вікових етапах. Загальновідомо й те, що чим більше дитина знає різножанрових фольклорних текстів, тим глибше в неї розвинене мовлення. Прислів’я, приказки, колискові, забавлянки, загадки, лічилки, мирилки тощо збагачують словник новими поняттями, виховують інтерес і любов до рідного слова.
Нагадаємо, що молодший дошкільний вік, є сенситивним для мовленнєвого розвитку малюків, тому народ створював для них бездоганні поетичні мовленнєві зразки. В своєму занятті вихователь Гомонюк Людмила Іванівна показала цікавими є, наприклад, колискові пісні й забавлянки, у яких дитина зустрічається з різноманітними звуконаслідуваннями (скрекіт сороки (скро-ко-ко), скигління зайчика (скугу-гу, скугу, скау-скау), звукосполучення на означення руху (гойда-да, гойда-ша), пестливими словами (котику сіренький, хатинка теплесенька, дитина малесенька). Колискові пісні, пестушки, забавлянки, небилиці (перевертні), безкінечні казочки, скоромовки тощо невідривні від виховання, і відіграють важливу роль у передачі знань про навколишню дійсність, у формуванні дитини як національно свідомої особистості з високими духовно-моральними та естетичними якостями, зокрема, в її розвитку рідного мовлення. Вони вражають різноманітністю та своєрідністю будови, граничною концентрацією думки, широким використанням фонетичних, лексико-семантичних, словотвірних засобів мовної виразності, актуалізуючи неоціненну доцільність використання дитячого фольклору в роботі з дітьми.
Отже, можемо констатувати, що використовуючи різні жанри дитячого фольклору в доступній формі, ми ознайомлюємо дітей з навколишнім середовищем, вводимо їх у доросле життя, розвиваємо дитяче мовлення, збагачуємо словник образними виразами та поетичними рядками, сприяємо виробленню дикції та інтонаційної
виразності, позитивно впливаємо на емоційний стан та настрій дітей. Доведено, що його використання у навчально-виховному процесі є необхідною складовою сучасного національного виховання, тому варто враховувати й регіональну своєрідність народної творчості.
Також були розглянуті форми взаємин дитсадка та родини. Батьки - активні учасники освітнього процесу. Поділилися досвідом вихователі про встановлення партнерських взаємин між вихователями і батьками.
